Перша психологічна допомога: як допомогти людині, яка щойно пережила психотравмуючу ситуацію

Під час війни кожен з нас може опинитися поряд з людиною, яка щойно пережила травмуючу подію та знаходиться в стані стресу. Звичайно, психологічну допомогу мають надавати фахівці, але інколи їх немає на місці події, тому варто знати, як ми можемо допомогти, що варто і чого не варто робити при першій психологічній допомозі.

Щоб надати першу психологічну допомогу не потрібно мати значну професійну підготовку, достатньо мати знання загальноосвітнього інформування і здатність проявляти співчуття, людяність. Перша психологічна допомога – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу. Вона не передбачає детального обговорення, аналізу чи встановлення хронології та суті подій. Перша психологічна допомога включає:

• ненав'язливе надання практичної допомоги та підтримки;
• оцінку потреб і проблем;
• надання допомоги у задоволенні нагальних потреб (наприклад, таких як їжа, вода, інформація);
• вміння вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити;
• вміння втішити і допомогти людині заспокоїтися;
• надання допомоги в встановленні зв'язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки;
• захист від подальшої шкоди.

Дивитися, слухати і направляти - три основні правила надання першої психологічної допомоги. Під час надання першої психологічної допомоги варто: - за можливості знайти тихе, безпечне місце. Говорити чіткими короткими фразами. Почати можна з фрази: «Подивися на мене. Ти бачиш мене?». Людина досліджує ефект тонального зору. Потрібно розширити цю тональність;

• встановити контакт і дати перше відчуття того, що є ще щось, крім пережитого жаху. Спочатку варто представитись, потім запитайте ім’я людини: «Як вас звати?»;
• потрібно включити мислення. Можна, наприклад, попросити порахувати людей, подивитися номери будинків довкола тощо. Якщо людина застигла та не реагує, застосовуйте голос (скажіть що-небудь впевнено та голосно), можна підвищити голос, використовувати візуальні подразники (помахайте рукою перед очима), можна спробувати дати в руки щось контрастне (наприклад, покласти в руки лід);
• бути поруч із людиною але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її статті, віку, культури тощо. Запитати дозволу, якщо потрібно людину обійняти;
• поводити себе спокійно та терпляче. Сповільнити темп, щоб уповільнити реакції людини, якій надаємо допомогу. Говорити в більш повільному темпі, ніж зазвичай (набагато повільніше);
• надавати інформацію простою зрозумілою мовою і тільки ту, в якій впевнений. Важливо чесно говорити про свої знання: «Не знаю, але я спробую дізнатися»;
• висловлювати співпереживання людям, якщо вони говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи тяжкі події. Показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;
• надати можливість, якщо людина хоче помовчати;
• поважати конфіденційність і не розголошувати отримані відомості.

Під час надання першої психологічної допомоги не варто:

• намагатися допомагати іншим, якщо сам не перебуваєш в достатньо стабільному емоційному стані;
• наполягати та змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося. Перебивати чи квапити співрозмовника;
• давати обіцянки чи запевнення. Не говорити такі фрази: «Заспокойтеся», «Все буде добре», «Все пройде», «Життя налагодиться» тощо. Такого роду слова замість надії можуть надати людині, якій ви допомагаєте, відчуття самотності. Вона вам не повірить і відчує, що ви її не розумієте, навіть якщо на словах погодиться з вами;
• давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила. Вкрай важливо не говорити про емоції;
• торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;
• вигадувати того, чого не знаєте, переказувати не підтверджену інформацію почуту від інших, використовувати специфічну термінологію;
• розповідати про свої власні проблеми та труднощі;
• діяти так, немов зобов’язані вирішити за людину всі його проблеми. Це може позбавити людину віри у власні сили і здатності самій подбати про себе.

The “Civil Society Promoting Resilience in Ukraine” project is implemented in partnership with Digniti and supported by the Ministry of Foreign Affairs of Denmark.