Правовий статус та державна підтримка осіб, звільнених з полону чи незаконного утримання: що змінилося

Тривалий час доступ до державної підтримки для осіб, звільнених з полону або з місць незаконного тримання, залежав насамперед від офіційного встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Саме цей факт відкриває шлях до переважної більшості спеціальних…

Автор: administrator

Базовим нормативним актом у цій сфері є Закон України № 2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», ухвалений напередодні повномасштабного вторгнення, у січні 2022 року. Закон охоплює дві категорії осіб: військовослужбовців та інших представників сектору безпеки й оборони, захоплених у зв'язку з обороною країни й підпадаючих під захист Женевських конвенцій, а також цивільних осіб, затриманих на окупованій території чи в РФ через проукраїнську позицію, громадську, професійну, правозахисну чи іншу діяльність, або з метою тиску на державу.

Проблема в тому, що реальна практика затримань на окупованих територіях виявилася значно ширшою за цю формулу. Людей позбавляли волі не лише за активну проукраїнську діяльність, зв'язок чи співпрацю із силами безпеки та оборони. Трапляються затримання за підозрою у співпраці з українськими силовими структурами, через володіння «корисною» для окупантів інформацією, через особисту неприязнь чи без будь-якого зрозумілого мотиву. Відтак чимало цивільних, які фактично постраждали від незаконного позбавлення волі, не могли однозначно підтвердити прив'язку свого затримання для підстав, перелічених у законі - і тому надовго випадали з поля державного захисту. Особливо вразливими були ті, хто повернувся не через офіційний обмін, а самотужки - за сприяння родини, волонтерів чи неформальних каналів: держава не мала завчасної інформації про факт і обставини їх утримання, тож тягар доведення лягав на самих постраждалих та їхні родини.

Рішення про визнання чи невизнання факту позбавлення волі ухвалює міжвідомча комісія при Мінрозвитку громад та територій. Процедура лишається для заявників довгою і складною: від подання заяви до отримання виплати може минути близько року, а у разі відмови людині доводиться проходити коло заново.

Що змінилося наприкінці 2025 - на початку 2026 року

24 грудня 2025 року Кабінет Міністрів України постановою № 1775 затвердив «Порядок проведення першочергових заходів з підтримки цивільних осіб, постраждалих у зв'язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України», що набув чинності 1 січня 2026 року. Вказаний нормативний акт вводить окремий механізм невідкладної допомоги саме для цивільних, щодо яких офіційний факт позбавлення свободи за Законом № 2010-IX ще не встановлено.

Порядок поширюється на цивільних осіб, які утримувалися на території держави-агресора або на окупованій території України внаслідок збройної агресії та звільнилися - через перемовини, за сприяння третьої сторони чи самостійно, після чого виїхали на підконтрольну Україні територію. Дія механізму обмежена періодом воєнного стану та 90 днями після його завершення. Водночас підтримка не поширюється на осіб, підозрюваних, обвинувачених або засуджених за міжнародні злочини, злочини проти основ національної безпеки, миру чи безпеки людства, а також на тих, хто відбував покарання за загальнокримінальні злочини за рішеннями українських судів або судів на території РФ чи окупації.

Фактично Порядок № 1775 закриває одну з найгостріших прогалин попередньої моделі: тепер людина може отримати першу підтримку одразу після повернення, не чекаючи завершення тривалої процедури встановлення факту за Законом № 2010-IX. Це критично важливо саме для тих, хто повернувся поза офіційними обмінами і раніше залишався практично без жодного державного супроводу в перші, найскладніші тижні після звільнення.

Пакет першочергових заходів включає: оцінку потреб особи, забезпечення предметами першої необхідності, організацію зустрічі з рідними, харчування та мобільний зв'язок, супровід до медичних закладів, медичну, психологічну й реабілітаційну допомогу, безоплатну первинну правову допомогу, сприяння у відновленні документів, тимчасове житло за потреби, а також одноразову грошову виплату в розмірі 50 000 грн.

Загальну координацію здійснює Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності (Мінсоцполітики), а оцінку індивідуальних потреб і збір узагальненої статистики про звільнених та повернутих цивільних забезпечує Український національний центр розбудови миру, за участі Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Обласні й місцеві військові адміністрації організовують зустріч людини, первинне забезпечення та направлення до медзакладів; органи місцевого самоврядування відповідають за правову допомогу й тимчасове житло; ДМС приймає документи на оформлення паспортів.

Окрему роль відведено Координаційному центру підтримки потерпілих і свідків при Офісі Генерального прокурора (та відповідним підрозділам обласних прокуратур) — для тих, хто визнаний потерпілим у кримінальних провадженнях за фактами насильницьких зникнень чи міжнародних злочинів (зокрема за ст. 146-1 та розділом ХХ Кримінального кодексу). Для таких осіб саме кримінальне провадження нерідко стає чи не єдиним підтвердженням описання обставин незаконного утримання, якщо повернення відбулося поза офіційними процедурами. Для того щоб повідомити про вчинення злочину можна звернутися до будь-якого територіально найближчого або найзручнішого відділу поліції або органу СБУ. Контакти та адреси вказаних органів розміщені на їх офіційних сайтах: https://npu.gov.ua, https://ssu.gov.ua. Зразки заяв доступніза посиланням: https://docs.google.com/document/d/1aAhOWfSVPLU661bCKRdRuJc6UlH6UjXe/edit?usp=share_link&ouid=113616312130774139664&rtpof=true&sd=true

Також потерпілий може самостійно звернутися до Координаційного центру:

Зателефонувавши на «гарячу лінію» 066-904-15-34;
Зателефонувавши до Хабу Координаційного центру у м. Ірпінь 050-552-70-33, 050-552- 70-71;
Через чергового координатора у громадській приймальні ОГП за адресою м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15;
Написавши на електронну адресу [email protected].

Для отримання 50 000 грн потрібно особисто, поштою або електронною поштою звернутися до Мінрозвитку із заявою, до якої додаються копія паспорта, реєстраційний номер платника податків (або відмова від нього), банківські реквізити та довідка Об'єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених (В Порядку роз’яснено, що така довідка оформляється Об’єднаним центром на підставі інформації, одержаної від МЗС, розвідувальних органів, органів досудового слідства стосовно відомостей про перебування звільненої особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням фактичного чи орієнтовного строку позбавлення особистої свободи. Зразок звернення до Об’єднаного центру: https://drive.google.com/drive/folders/1Es5sk8LkG_kAYzzyLHsVf1vAddl20sZn).

Заяву Мінрозвитку розглядає протягом 30 робочих днів; якщо інформації про особу в Об'єднаному центрі немає або є дані про підозру/вирок за відповідними статтями - рішення передається на розгляд міжвідомчої комісії при Мінрозвитку. Для отримання.

Поштова адреса: Міністерство розвитку громад та територій України,

проспект Берестейський, 14, м. Київ

Ел. пошта: [email protected]

Телефони: +380 443 515 009; +380 443 514 171

Форма заяви: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0195-26#n14; https://mindev.gov.ua/news/derzhavna-pidtrymka-dlia-tsyvilnykh-zvilnenykh-z-rosiiskoi-nevoli-shcho-varto-znaty

Важливо: одноразова виплата 50 000 грн не замінює й не скасовує права на подальше звернення за встановленням факту позбавлення волі за Законом № 2010-IX — а це вже 100 000 грн одноразово плюс щорічна виплата такого ж розміру за кожен рік перебування в неволі, тож із урахуванням тривалості утримання загальна сума державної підтримки може сягати 200 000 грн і більше. Водночас тим, хто вже отримав 100 000 грн за Законом № 2010-IX, повторна виплата 50 000 грн за новим Порядком не належить.

Для військовослужбовців, звільнених з полону, гарантії не обмежуються цими виплатами: законодавство передбачає збереження грошового забезпечення за весь період полону та на час подальшого лікування й реабілітації — залежно від посади, звання й характеру завдань сума може становити приблизно від 50 000 до понад 120 000 грн щомісяця.

Що додалося у 2026 році: положення про міжвідомчу комісію

Ключова прогалина, яка деякий час існувала після прийняття Порядку - відсутність самої міжвідомчої комісії, яка мала розглядати «складні» випадки за Порядком № 1775 (зокрема заяви осіб, інформації про яких немає в Об'єднаному центрі). Станом на січень 2026 року такий орган ще не був сформований, що створювало ризик того, що заяви саме найуразливішої категорії — людей, звільнених поза офіційними обмінами, — фактично зависали без розгляду.

Ця прогалина частково закрита навесні 2026 року: наказом Мінрозвитку громад та територій від 2 квітня 2026 року № 703 затверджено Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань щодо надання разової грошової допомоги особам, постраждалим у зв'язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Документ зареєстровано в Міністерстві юстиції 15 квітня 2026 року за № 519/45913 та офіційно опубліковано 8 травня 2026 року. Тим самим сформовано нормативну основу для роботи комісії, визначено її склад, порядок скликання засідань та ухвалення рішень щодо звернень, які не можуть бути вирішені в звичайному порядку Мінрозвитку — насамперед через відсутність підтвердження факту утримання в Об'єднаному центрі. Відповідно внесено супутні зміни до внутрішніх процедур розгляду заяв за Порядком № 1775, які тепер прямо узгоджені з процедурою роботи комісії.

Це рішення має принципове значення саме для цивільних, звільнених поза офіційними переговорними каналами: до появи Положення такі особи ризикували опинитися у процедурній «сірій зоні» — їхні заяви формально підлягали розгляду комісією, якої фактично не існувало. Наскільки ця зміна вирішить проблему на практиці, залежатиме від того, наскільки комісія підходитиме до перевірки обставин змістовно, а не формально, а також від реальної швидкості напрацювання практики.

Загальна оцінка

Постанова № 1775 у поєднанні з нещодавно затвердженим Положенням про міжвідомчу комісію суттєво зміщує підхід держави — від суто статусної моделі, що вимагає повного підтвердження факту позбавлення волі до отримання будь-якої допомоги, до реагування на нагальні потреби людини одразу після повернення. Водночас низка практичних питань залишається відкритою: наскільки повними будуть дані Об'єднаного центру СБУ про осіб, звільнених неформальними каналами, наскільки злагоджено діятимуть соціальні, медичні та правоохоронні органи на місцях, і чи вдасться уникнути формалізму в роботі новоствореної комісії. Розмір базової допомоги за Законом № 2010-IX (100 000 грн) також тривалий час не переглядався і вже не повністю відповідає реальній вартості лікування, реабілітації та відновлення документів, тож додаткова виплата в 50 000 грн, хоч і є суттєвим кроком уперед, лишається радше інструментом первинної підтримки, а не заміною повноцінної системи соціального захисту постраждалих.

Матеріал підготовлений ГО «Блакитний птах» у межах проєкту «Комплексна психосоціальна реабілітація людей, які пережили полон» за підтримки програми «Спроможні та сильні», яку впроваджує @Фонд Східна Європа за сприяння @Embassy of Switzerland in Ukraine / Посольство Швейцарії в Україні. Думки, викладені в цьому матеріалі, не обов’язково відображають позицію Фонду Східна Європа та Посольства Швейцарії в Україні.

#capableandresistant, #спроможнітасильні